Реєстр адрес вебсайтів ліцензіатів — це окрема державна інформаційна база, яку веде Державна податкова служба для контролю за дистанційним продажем підакцизних товарів: пива, алкогольних і слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Реєстр запровадила постанова Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2025 року № 1320, і з 25 лютого 2026 року ліцензіати, які продають таку продукцію онлайн, зобов'язані повідомляти ДПС адресу кожного сайту, застосунку чи іншого мережевого ресурсу, через який ведеться торгівля.

Коротко: що потрібно знати

  • Реєстр адрес вебсайтів ліцензіатів — це доповнення до базового ліцензування, а не окрема ліцензія; він діє для тих, хто вже має ліцензію і продає товар дистанційно.
  • Правова основа — постанова КМУ від 22.10.2025 № 1320, чинна з 24 жовтня 2025 року.
  • Практичний порядок подання відомостей затвердив наказ Мінфіну від 14.01.2026 № 34, зі змінами від 04.02.2026 № 80.
  • З 25 лютого 2026 року подання повідомлення про сайт стало обов'язковим для всіх ліцензіатів, які торгують дистанційно.
  • Повідомлення подається електронно за формою F/J1319901 через Електронний кабінет платника податків, з кваліфікованим електронним підписом.
  • Крім ведення реєстру, ДПС окремо моніторить інтернет для виявлення сайтів, які продають підакцизний товар з порушеннями.

Навіщо створили реєстр адрес вебсайтів

Мета реєстру сформульована прямо в самій постанові: запобігання та протидія нелегальному продажу в мережі Інтернет алкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, заправних контейнерів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння. До появи цього реєстру контролюючий орган бачив, хто має ліцензію на роздрібну торгівлю, але не мав системного способу пов'язати конкретну ліцензію з конкретним сайтом чи застосунком, через який ця торгівля фактично ведеться дистанційно. Реєстр закриває саме цю прогалину: він зіставляє ліцензіата з переліком мережевих адрес, які той використовує для продажу.

Це логічне продовження загальної логіки ліцензування продажу вейпів та рідин для електронних сигарет, яке діє в Україні з 1 січня 2025 року: ліцензія підтверджує право продавати товар, а реєстр адрес вебсайтів підтверджує, що конкретний онлайн-майданчик належить саме ліцензіату, а не стороннній особі, яка використовує чужу назву чи бренд без права на це.

Хто веде реєстр і кого він стосується

Реєстр веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, тобто Державна податкова служба. Обов'язок подавати відомості поширюється на ліцензіата — суб'єкта господарювання, якому надано ліцензію на право виробництва та/або на право оптової, та/або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами чи рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і відомості про якого вже містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів. Іншими словами, обов'язок подати відомості про сайт виникає лише після того, як суб'єкт господарювання вже отримав відповідну ліцензію — про сам порядок її отримання, вартість і строк дії йдеться в статті про ліцензування.

Практично це означає, що обов'язок стосується як фізичних осіб-підприємців, так і юридичних осіб, якщо вони продають перелічену продукцію через:

  • власний інтернет-магазин на окремому домені;
  • сторінку чи розділ на маркетплейсі, якщо саме ліцензіат є стороною договору купівлі-продажу;
  • мобільний застосунок для замовлень;
  • будь-який інший мережевий ресурс, що дозволяє оформити замовлення дистанційно.

Що саме вносять до реєстру

Постанова визначає перелік відомостей, які ДПС збирає і веде в електронній формі: адреси вебсайтів, URL-адреси, доменні імена, IP-адреси, мобільні додатки та будь-які інші мережеві адреси, на яких ліцензіат пропонує до продажу перелічену підакцизну продукцію. Це ширше, ніж просто "вкажіть адресу сайту": якщо магазин продає через основний сайт, дзеркальний домен і окремий мобільний застосунок одночасно, усі ці адреси мають бути зазначені в поданому повідомленні.

Нормативна база і хронологія запровадження

Реєстр з'явився не одним документом, а послідовністю нормативних актів, і для розуміння того, з якого моменту виникає реальний обов'язок звітувати, важливо бачити всю хронологію:

  • 22 жовтня 2025 року — Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1320 «Про затвердження Порядку створення та ведення Реєстру адрес вебсайтів ліцензіатів...», яка й запровадила сам реєстр як інституцію.
  • 24 жовтня 2025 року — постанова № 1320 набрала чинності.
  • 14 січня 2026 року — Міністерство фінансів затвердило наказ № 34, який визначив практичний порядок подання ліцензіатами інформації про адреси вебсайтів — форму, канал подання і технічні вимоги.
  • 29 січня 2026 року — наказ № 34 зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 136/45530, після чого він набув статусу чинного нормативного акта.
  • 4 лютого 2026 року — Мінфін вніс до порядку зміни наказом № 80, що уточнили окремі технічні аспекти подання відомостей.
  • 25 лютого 2026 року — настав момент, з якого ліцензіати, що продають продукцію дистанційно, зобов'язані подавати повідомлення до ДПС на постійній основі.

Ця багатоетапність поширена для українського підакцизного регулювання: спершу з'являється постанова, яка визначає інституцію та повноваження, а вже потім відомчий наказ деталізує технічну процедуру, без якої норма постанови існує лише на папері. Саме тому дата "1320 набрала чинності" і дата "обов'язок реально запрацював" — це дві різні дати, і плутати їх не варто.

Як ліцензіат подає повідомлення про свій сайт

Технічно повідомлення подається як окремий електронний документ за формою, що має ідентифікатор F/J1319901 — літера F використовується для форм фізичних осіб-підприємців, J — для юридичних осіб, за загальною логікою нумерації документів у системі електронного адміністрування ДПС. Подання відбувається через Електронний кабінет платника податків, а сам документ обов'язково засвідчується кваліфікованим електронним підписом заявника, а для юридичних осіб — і кваліфікованою електронною печаткою за її наявності.

У повідомленні ліцензіат зазначає: адресу чи адреси власних вебсайтів, конкретні URL-адреси сторінок, з яких ведеться продаж, доменні імена, IP-адреси серверів, назви й ідентифікатори мобільних застосунків та інші мережеві адреси, що використовуються для електронної торгівлі перерахованою продукцією. Якщо перелік сайтів чи застосунків згодом змінюється — з'являється новий домен, закривається старий магазин, змінюється мобільний застосунок — ліцензіат подає оновлене повідомлення, а не одноразовий документ на весь строк дії ліцензії.

Як ДПС виявляє порушення

Реєстр — це лише половина механізму. Друга половина, прямо передбачена частиною 10 статті 71 Закону № 3817-IX, — це моніторинг мережі Інтернет силами ДПС для виявлення вебсайтів, URL-адрес, доменних імен, IP-адрес, мобільних застосунків і мережевих адрес, які пропонують перелічену продукцію з порушенням вимог законодавства. Тобто орган не лише реєструє легальних продавців за їхньою власною заявою, а й активно шукає майданчики, які продають підакцизний товар без ліцензії, без реєстрації сайту або з іншими порушеннями встановлених правил.

Для ліцензіата це означає просту практичну річ: наявність чинної ліцензії на роздрібну торгівлю рідинами для електронних сигарет не звільняє від обов'язку окремо повідомити ДПС про адресу сайту, через який ця торгівля ведеться. Це дві різні дії, і виконання лише однієї з них не закриває вимог законодавства повністю.

Чи можна перевірити сайт продавця самостійно

Тут важливо розрізняти два різні державні інструменти. Загальний Єдиний реєстр ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, — це джерело, яке дає змогу перевірити сам факт наявності чинної ліцензії в конкретного суб'єкта господарювання; частина подібних ліцензійних даних публікується як відкриті дані. А ось Реєстр адрес вебсайтів ліцензіатів, описаний у цій статті, влаштований інакше: він передусім слугує робочим інструментом ДПС для зіставлення сайтів із ліцензіатами та для виявлення порушень, а не публічним сервісом, де покупець вводить URL магазину і одразу бачить статус його реєстрації.

Це не означає, що покупцю немає на що спиратися. Непрямими, але цілком робочими орієнтирами залишаються: обов'язкова інформація про продавця на сайті (реквізити, дані про ліцензію, контакти), а також загальний чеклист перевірки легальності вейп-магазину, який зводить докупи кілька таких зовнішніх ознак.

Що це означає для вейп-шопу

Для власника інтернет-магазину практичний висновок такий: реєстрація ліцензії — це перший крок, а подання відомостей про сайт до ДПС за формою F/J1319901 — обов'язковий другий крок, якщо продаж ведеться дистанційно. Обидві дії стосуються різних документів і різних інформаційних систем, тому наявність ліцензії саму по собі не варто плутати із виконанням вимог щодо реєстрації сайту. Якщо магазин працює одночасно через основний сайт, окремий мобільний застосунок і, наприклад, сторінку на маркетплейсі, усі ці канали продажу мають бути зазначені в поданому повідомленні, а не лише основний домен.

Перед поданням повідомлення варто заздалегідь підготувати повний перелік мережевих адрес, які фактично використовує бізнес: адресу основного сайту, усі піддомени й дзеркала, якщо вони є, точні URL сторінок каталогу чи оформлення замовлення, ідентифікатор мобільного застосунку в маркетах Google Play чи App Store, а також кваліфікований електронний підпис, яким буде підписано документ у Електронному кабінеті платника податків. Пропуск одного з активних каналів продажу в поданому переліку означає, що саме цей канал формально залишається поза реєстром, навіть якщо основний сайт компанії вже внесено.

Це також пов'язано з іншими вимогами до дистанційної торгівлі — зокрема з правилами доставки та дистанційного продажу нікотиновмісної продукції та з окремою вимогою супроводжувати кожну одиницю товару електронною акцизною маркою з 2026 року — усі ці норми діють паралельно і доповнюють одна одну, а не замінюють.

Чим цей реєстр відрізняється від Єдиного реєстру ліцензіатів

На практиці ці два реєстри легко сплутати, бо обидва веде ДПС і обидва стосуються тієї самої категорії товарів. Різниця — у предметі обліку. Єдиний реєстр ліцензіатів фіксує сам факт наявності ліцензії: хто саме є суб'єктом господарювання, на який вид діяльності йому надано право і чи ця ліцензія досі чинна. Реєстр адрес вебсайтів фіксує інше — через які саме мережеві адреси цей уже ліцензований суб'єкт фактично здійснює продаж дистанційно. Перший реєстр відповідає на питання "чи має ця компанія право торгувати взагалі", другий — на питання "чи саме цей сайт належить компанії, яка має таке право". Обидва документи ліцензіат подає окремо і в різний час: ліцензію отримують один раз на строк її дії, а відомості про сайти оновлюють щоразу, коли перелік мережевих адрес змінюється.

Що станеться, якщо не подати повідомлення про сайт

Закон № 3817-IX прямо не встановлює окремого фіксованого штрафу за сам факт неподання повідомлення про сайт як за окремий склад порушення — санкція виникає опосередковано, через загальний механізм контролю за дотриманням умов ліцензування. Оскільки ДПС паралельно з веденням реєстру моніторить мережу Інтернет для виявлення продажу з порушенням вимог, сайт, який не внесений до реєстру, потрапляє в поле зору контролюючого органу саме як потенційне порушення умов ліцензії, а не як окреме адміністративне правопорушення з власним тарифом санкції. Практичний наслідок для бізнесу той самий, що й у разі інших порушень умов ліцензування, — ризик перевірки, зупинення ліцензії та фінансових санкцій, детальніше описаних у статті про ліцензування. Ця стаття має інформаційний характер, а для оцінки конкретної ситуації варто звертатися до контролюючого органу або до фахівця з податкового права.

Що це означає для покупця

Для покупця сам факт існування такого реєстру — непряме підтвердження того, що держава системно відстежує, хто саме продає вейпи та рідини для електронних сигарет онлайн, а не лише формально видає ліцензії. Це узгоджується із загальною вимогою не продавати вейпи неповнолітнім і з обмеженнями щодо реклами такої продукції: легальний ліцензіат, чий сайт зареєстрований належним чином, працює під постійним наглядом контролюючого органу, а не поза його увагою.

Поширені запитання

Чи потрібно окремо реєструвати сайт, якщо в магазину вже є ліцензія на роздрібну торгівлю?
Так. Ліцензія і повідомлення про адресу сайту — це дві окремі дії за різними нормативними актами; наявність однієї не замінює іншу.

Що конкретно потрібно вказати в повідомленні до ДПС?
Адреси вебсайтів, URL-адреси конкретних сторінок продажу, доменні імена, IP-адреси, мобільні застосунки та інші мережеві адреси, які використовуються для електронної торгівлі перерахованою продукцією.

Як подається повідомлення технічно?
В електронній формі за формою F/J1319901 через Електронний кабінет платника податків, із накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника.

Чи потрібно повторно подавати повідомлення, якщо магазин змінив домен?
Так, зміна переліку сайтів чи застосунків, через які ведеться продаж, означає необхідність подати оновлені відомості, а не лише один раз на весь строк дії ліцензії.

Чи може звичайний покупець перевірити конкретний сайт у цьому реєстрі напряму?
Реєстр адрес вебсайтів насамперед є робочим інструментом ДПС для зіставлення сайтів із ліцензіатами й виявлення порушень, а не публічним сервісом пошуку за URL. Покупцю простіше орієнтуватися на непрямі ознаки — реквізити та інформацію про ліцензію безпосередньо на сайті продавця.

Чи існує окремий штраф саме за відсутність сайту в реєстрі?
Закон не встановлює для цього окремого фіксованого тарифу санкції — порушення розглядається в межах загального контролю за дотриманням умов ліцензування, з тими самими ризиками зупинення ліцензії, що й інші порушення.

Джерела